Перш ніж перейти до теми стресу у дітей, слід дати визначення що ж таке стрес:

Так чому ж тема стресу у дітей виділяється окремо від такої ж у дорослих? Уся різниця полягає в можливості виявлення стресової реакції. Дорослий, маючи більше досвіду та можливостей, швидше запідозрить у себе або у своїх близьких наявність стресу. Дитина ж не може так само якісно провести самооцінку свого стану як дорослі. Тому ми, батьки, дорослі, повинні вчасно розпізнати основні сигнали в поведінці дитини задля того, щоб вчасно допомогти і не допустити шкідливого впливу стресу на наших "маленьких дорослих".

1. Емоційна нестійкість - спонтанний плач, дратівливість, вразливість, неспокій, невпевненість у діях, непослідовність у вчинках, примхливість, страхи.
2. Вегетативна нестійкість - спонтанне почервоніння або поблідніння шкіри, в основному на обличчі, "ком в горлі", коливання артеріального тиску (переважно в бік його зниження), підвищена пітливість, нестійкий пульс, погане самопочуття при коливаннях атмосферного тиску.
3. Порушення сну - труднощі із засипанням, чутливість до прокидання або дуже глибокий сон, погане самопочуття вранці після пробудження.
4. Порушення обміну речовин, нейродерміт, поганий апетит, зниження маси тіла, хворобливе загострення реакції організму на запахи, ліки, пил і деякі харчові добавки у вигляді кашлю та свербіння.
5. Часті простудні захворювання, особливо тоді, коли чітко є зв'язок з дією нервових, стресових факторів.
6. Психомоторні порушення у вигляді заїкання, нічного та денного нетримання сечі - енурез, нервові "тіки" (мимовільні, часто і однотипно повторювальні посмикування м'язів обличчя), миготіння, шморгання носом, розкриття рота, посмикування губ, щік, скорочення губ м'язів - звуки типу "кх-кх", покашлювання, попискування, важкі зітхання, уривчаста мова. Такі порушення часто не усвідомлюються і не помічаються дитиною  
7. Невротичні реакції - короткочасні переживання у відповідь на дії психотравмуючих факторів - підвищена збудливість або загальмованість на початку відвідування навчального закладу, стан пригнічення при розлуці із близькими, загострені переживання з приводу наявності захворювання або фізичного дефекту.
8. Патологічні звички - постійне смоктання пальця, нав'язливе гризіння нігтів.

Дуже часто всі зазначені ознаки неблагополуччя у психологічному та емоційному житті посилюються або виявляються у важкі моменти життя дитини, до яких відносяться початок відвідування дитячого садка чи школи, емоційна холодність чи надмірна опіка значущих дорослих, а також гостра чи тривала психотравмуюча ситуація.

У такі, часом дуже непрості періоди свого життя дитина вимагає дуже чуйного та ніжного ставлення до себе з боку рідних та близьких, а іноді участі фахівців: лікарів та психологів.

Від батьків часом потрібно переглянути деякі свої принципи виховання сина чи дочки, зробити ці принципи дієвими і, можливо, менш "помітними" для дитячого сприйняття; у деяких моментах перебудувати свою емоційну взаємодію зі світом дітей; можливо, яскравіше згадати своє дитинство для того, щоб дозволити дитині з меншою напругою адаптуватися до навколишнього світу, що відкривається у всій красі та протиріччях.